Свідчення Чеда Воррена, пастора Першої баптистської церкви в м. Джорджтаун (Техас, США)

 

Історія моєї хвороби почалася, коли я востаннє приїздив до України. Я вже збирався в подорож, але відчув якийсь дивний біль у шлунку. Я зателефонував своєму лікарю, але він заспокоїв мене, сказавши, що навряд чи це щось серйозне, якщо біль не триває постійно. Я був в УЄТС два дні і почувався добре, але в день свого відльоту до США знову відчув той самий біль. Я ще потім полетів у Вірменію та викладав там в семінарії протягом тижня. Та біль підсилювався з кожним днем. Я не розумів його причини, але думав, що, може, так впливає незвична для мене їжа. Приїхавши додому, я пішов до свого лікаря, який спрямував мене до спеціалістів. Там мені сказали, що в мене рак.

 

чєд.png

 

 

З’явилися думки: «Як таке могло статися зі мною, якщо я постійно перебуваю в служінні Богові?» Звісно, я пам’ятав слова Павла про колючку в тілі, яка була дана йому задля впокорення, але це не дуже втішало мене. Найтяжчим часом для мене стали два тижні, коли я чекав на результати біопсії після видалення пухлини. Я просто мусив сидіти й чекати. І це був час переживань, запитань, розмірковувань про те, що буде далі, що станеться, якщо я помру, з моїми трьома дітьми, з моєю дружиною.

 

І одного разу Бог справді проговорив до мене. Було десь за північ. Я намагався заснути, але сон не приходив, бо мене мучив сильний біль. І я подумав, що треба почитати Боже Слово, щоб отримати підбадьорення. Я не міг достатньо сконцентруватися для того, щоб читати, тому увімкнув аудіо-Біблію. Слухав 8 розділ Євангелія від Матвія. Цікаво, що в цьому розділі посеред розповідей про зцілення прокаженого, про сповідування сотником віри в спроможність Ісуса зцілювати на відстані, про приборкання Ісусом бурі та вигнання Ним демонів є одне місце, де говориться, що ті, хто йде за Ісусом, платять певну ціну. Ісус говорить, що в лисиць є нори, а в Сина Божого немає де голову прихилити. Це ціна, яку Він платить за Своє служіння і яку мають платити Його учні. Коли один із них каже, що повинен спершу поховати батька, Ісус відповідає, що ні, повинен негайно йти за Ним, а мертвих нехай хоронять мерці.

 

І от я, змучений болем, лежав і слухав, що Бог, Який може впокорювати бурі, Який може зцілювати на відстані, Сам платить за Своє служіння і може попросити Своїх послідовників заплатити ціну. Але я не розумів, яким чином це може мене втішити. Я кілька днів думав про це. Прочитав також відповідні місця з Євангелія від Луки. І як ніколи ясно побачив, яку ціну заплатив Ісус за Своє служіння.

 

Його оточували натовпи людей, яких приваблювала Його сила й чудеса, котрі Він творив. Але коли Ісус звернув очі до Єрусалима, людей біля Нього поменшало. І ставало все менше і менше. І врешті Він залишився один. Його розіп’яли. Він прийняв на Себе гнів Божий, який виливався на людство. І я зрозумів, що ходіння за Богом передбачає і страждання також, що це, так би мовити, входить у «пакет». Це може бути фізичне страждання, це може бути емоційне страждання. І Бог використовує ці тяжкі часи для того, щоб робити нас більше схожими на Нього. Ось тоді я зміг подивитися на свою хворобу, на цей період свого життя як на щось, що може навіть потішити мене. Я зрозумів, що Бог використовує біль і страждання для того, щоб зробити щось добре. Незалежно від ситуації у християн має бути надія, що Бог, знаючи майбутнє, готує нас до наступних кроків.

 

_MG_1072.jpg

 

Потім, впродовж чотирьох місяців, коли я отримував хіміотерапію, я постійно натрапляв на місця зі Святого Письма (вони просто вистрибували мені перед очі), які говорили про страждання. Я бачив в житті Ісуса, в житті Павла, в житті Петра, що страждання – це звичайна складова в житті віруючого. Я не кажу, що нам треба шукати страждань. Але ми маємо розуміти, що, коли вони трапляються, це нормально, і Бог буде вести роботу в нас. Він вів мене через цей період.

 

Ще однієї речі навчив мене Бог у той період. Коли я проходив хіміотерапію, в мене було багато вільного часу, але я не міг як слід використати його. Мені тяжко було на чомусь сконцентруватися. І в цей час Бог говорив до мене через музику поклоніння. Він розвинув у мені емоційну складову. Це раніше було мені непритаманне. Я завжди підходив до всього з інтелектуального боку, навіть музику аналізував. А тепер музика стала для мене дуже емоційним переживанням. Я навчився радіти по-новому, плакати по-новому. Я навчився спілкуватися з Богом через музику поклоніння. Я щасливий, що серед християн є творчі люди, які можуть створювати таку музику.

 

Також Павло пише в Коринтянам, що ми переживаємо страждання для того, щоб потім могли втішати інших людей. У своїй громаді я зустрів багато людей, які проходять ці етапи болю, переживання, страждання. І в мене як в пастора з’явилося ще більше можливостей служити таким людям. Тепер я бачу, що те, що відбувається зі мною, Бог уже використав і буде використовувати надалі.

27 березня на території УЄТС  відбувся XII Собор Української Вільної Церкви Християн Євангельської Віри, в якому взяли участь священнослужителі з усіх куточків України, що входять до складу УВЦ ХЄВ.

English Day is slowly becoming tradition at UETS. On March 26, 2019 we marked our third English Day.

Служіння Богу вимагає розуміння своєї культури, свого місця в світі та історії. Ні богословська, ні музична діяльність неможливі без здорової історичної перспективи та розуміння традицій.

 

Мене звуть Даниїл Сайков. Зараз мені вісімнадцять. Я родом з Луганської області.

12 березня, на запрошення Національної академії наук України (НАНУ), УЄТС взяла участь в інформаційному семінарі "Релігійність та духовність".

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075