Із проповіді єпископа Української церкви ХВЄ Олександра Озеруги в УЄТС

 

Мені пощастило у 1990 році поїхати здобувати духовну освіту до Великої Британії. Бажання повертатися на Батьківщину після навчання в мене не було. Надто багато гіркоти накопичилося і через гоніння, яких зазнали за радянських часів мої рідні, і через те презирство, з яким зіштовхнувся я особисто, коли навчався у школі. (Інакше як проклятим штундою мене мій класний керівник не називала). За роки навчання в Лондоні у мене з’явилося багато друзів. Були великі плани щодо місіонерської діяльності та багато інших. У кожному разі, з Україною я своє подальше життя пов’язувати не збирався.

 

І от приїхав я разом зі своїм другом Джоном в Україну на десять днів, щоб провідати батьків. 1992 рік. Дикі роки, розвал: хліба не купиш після обіду, транспорт не ходить, інфляція страшенна. Пам’ятаю, ми поверталися до Англії через Відень, і, коли зійшли з літака у Віденському аеропорту, я гукнув: «Алілуя! Знову цивілізований світ!» Я тільки підтвердив для себе цими десятьма днями: Україно, гуд бай!

 

127.png

 

Ми прилетіли до Лондона, де у нас на цей вечір були куплені квитки на концерт Емі Грант в Альберт-Холі. Поїхали з аеропорту до мого друга. Він жив в одному з найбагатших районів Лондона - у Кенсінгтоні. Ми хотіли перед концертом помитися й відпочити. У селі в мого батька й помитися як слід не могли: то води немає, то з каналізацією проблеми. І от Джон бере із шафи рушник і, кидаючи його мені, каже: «Іди, змий із себе український бруд».

 

У який різний спосіб може Бог прикликати нас на служіння! Це був момент істини. Мій друг навіть не усвідомлював, що він сказав. Яка буря здійнялася в моїй душі! Я взяв рушник і тихенько зачинився у джакузі. Це було найдовше джакузі у моєму житті. Звісно, ні на який концерт я не пішов. І там, у ванній кімнаті шикарного будинку в багатому лондонському районі Кенсінгтон, відбулася моя розмова з Богом. Буквально кілька годин тому я з усією гіркотою, з усім болем запевняв, що ніколи не повернуся в Україну. Але одна лиш фраза, сказана другом, відкрила моє серце, і Дух Божий пронизав його. І ось, скасувавши всі свої грандіозні плани, через три місяці я повернувся на Батьківщину.

 

_MG_8135.jpg

 

Колись мів викладач казав нам: «Не один раз у вашому житті траплятимуться часи, коли ніяких причин, щоб залишатися у служінні, не буде. Все буде не так, можливо, із здоров’ям, з обставинами, з грошима, із житлом, з людьми. Але якщо у вашому житті був момент покликання, коли ви розмовляли з Богом і сказали Йому: «Господи, я піду!», це триматиме вас. Це єдине, що триматиме вас у служінні».

 

Я приїхав до України, не маючи нічого, не знаючи, чим буду займатися. Приїхав лише, послухавшись голосу Божого. Різні були часи й випробування. Не один раз довелося мені пригадати слова свого викладача. Але ні тоді, ні зараз я не сумніваюся, що саме на це служіння покликав мене Господь.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075