Свідчення Чеда Воррена, пастора Першої баптистської церкви в м. Джорджтаун (Техас, США)

 

Історія моєї хвороби почалася, коли я востаннє приїздив до України. Я вже збирався в подорож, але відчув якийсь дивний біль у шлунку. Я зателефонував своєму лікарю, але він заспокоїв мене, сказавши, що навряд чи це щось серйозне, якщо біль не триває постійно. Я був в УЄТС два дні і почувався добре, але в день свого відльоту до США знову відчув той самий біль. Я ще потім полетів у Вірменію та викладав там в семінарії протягом тижня. Та біль підсилювався з кожним днем. Я не розумів його причини, але думав, що, може, так впливає незвична для мене їжа. Приїхавши додому, я пішов до свого лікаря, який спрямував мене до спеціалістів. Там мені сказали, що в мене рак.

 

чєд.png

 

 

З’явилися думки: «Як таке могло статися зі мною, якщо я постійно перебуваю в служінні Богові?» Звісно, я пам’ятав слова Павла про колючку в тілі, яка була дана йому задля впокорення, але це не дуже втішало мене. Найтяжчим часом для мене стали два тижні, коли я чекав на результати біопсії після видалення пухлини. Я просто мусив сидіти й чекати. І це був час переживань, запитань, розмірковувань про те, що буде далі, що станеться, якщо я помру, з моїми трьома дітьми, з моєю дружиною.

 

І одного разу Бог справді проговорив до мене. Було десь за північ. Я намагався заснути, але сон не приходив, бо мене мучив сильний біль. І я подумав, що треба почитати Боже Слово, щоб отримати підбадьорення. Я не міг достатньо сконцентруватися для того, щоб читати, тому увімкнув аудіо-Біблію. Слухав 8 розділ Євангелія від Матвія. Цікаво, що в цьому розділі посеред розповідей про зцілення прокаженого, про сповідування сотником віри в спроможність Ісуса зцілювати на відстані, про приборкання Ісусом бурі та вигнання Ним демонів є одне місце, де говориться, що ті, хто йде за Ісусом, платять певну ціну. Ісус говорить, що в лисиць є нори, а в Сина Божого немає де голову прихилити. Це ціна, яку Він платить за Своє служіння і яку мають платити Його учні. Коли один із них каже, що повинен спершу поховати батька, Ісус відповідає, що ні, повинен негайно йти за Ним, а мертвих нехай хоронять мерці.

 

І от я, змучений болем, лежав і слухав, що Бог, Який може впокорювати бурі, Який може зцілювати на відстані, Сам платить за Своє служіння і може попросити Своїх послідовників заплатити ціну. Але я не розумів, яким чином це може мене втішити. Я кілька днів думав про це. Прочитав також відповідні місця з Євангелія від Луки. І як ніколи ясно побачив, яку ціну заплатив Ісус за Своє служіння.

 

Його оточували натовпи людей, яких приваблювала Його сила й чудеса, котрі Він творив. Але коли Ісус звернув очі до Єрусалима, людей біля Нього поменшало. І ставало все менше і менше. І врешті Він залишився один. Його розіп’яли. Він прийняв на Себе гнів Божий, який виливався на людство. І я зрозумів, що ходіння за Богом передбачає і страждання також, що це, так би мовити, входить у «пакет». Це може бути фізичне страждання, це може бути емоційне страждання. І Бог використовує ці тяжкі часи для того, щоб робити нас більше схожими на Нього. Ось тоді я зміг подивитися на свою хворобу, на цей період свого життя як на щось, що може навіть потішити мене. Я зрозумів, що Бог використовує біль і страждання для того, щоб зробити щось добре. Незалежно від ситуації у християн має бути надія, що Бог, знаючи майбутнє, готує нас до наступних кроків.

 

_MG_1072.jpg

 

Потім, впродовж чотирьох місяців, коли я отримував хіміотерапію, я постійно натрапляв на місця зі Святого Письма (вони просто вистрибували мені перед очі), які говорили про страждання. Я бачив в житті Ісуса, в житті Павла, в житті Петра, що страждання – це звичайна складова в житті віруючого. Я не кажу, що нам треба шукати страждань. Але ми маємо розуміти, що, коли вони трапляються, це нормально, і Бог буде вести роботу в нас. Він вів мене через цей період.

 

Ще однієї речі навчив мене Бог у той період. Коли я проходив хіміотерапію, в мене було багато вільного часу, але я не міг як слід використати його. Мені тяжко було на чомусь сконцентруватися. І в цей час Бог говорив до мене через музику поклоніння. Він розвинув у мені емоційну складову. Це раніше було мені непритаманне. Я завжди підходив до всього з інтелектуального боку, навіть музику аналізував. А тепер музика стала для мене дуже емоційним переживанням. Я навчився радіти по-новому, плакати по-новому. Я навчився спілкуватися з Богом через музику поклоніння. Я щасливий, що серед християн є творчі люди, які можуть створювати таку музику.

 

Також Павло пише в Коринтянам, що ми переживаємо страждання для того, щоб потім могли втішати інших людей. У своїй громаді я зустрів багато людей, які проходять ці етапи болю, переживання, страждання. І в мене як в пастора з’явилося ще більше можливостей служити таким людям. Тепер я бачу, що те, що відбувається зі мною, Бог уже використав і буде використовувати надалі.

Додати коментар

Залишити коментар тут:


Захисний код
Оновити

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075