Проповідь молодіжного пастора церкви "Благодать" (м. Київ) Олега Богомаза на загальносемінарському богослужінні

 

Коли я дивлюся на життя наших християн, у мене іноді виникає запитання: «Якщо твій Бог такий добрий, якщо ти справді віриш у великого милосердного Бога, чому ж ти такий нещасний? Що не так з твоєю вірою? Що не так із твоїм Богом?»

 

 За своє життя я бачив масу нещасних християн, людей, які десятиліттями йдуть за Богом, твердять, що вони віруючі, але мають у собі стільки гіркоти, такі нещасні, що мимоволі думаєш: «Не хочу я бути таким віруючим!». Я хочу, щоб ми були щасливими християнами. Це допоможе нам у проповіді Євангелія. Це допоможе нам в особистому житті. Я не вірю, що в родині, де батьки нещасні, можуть вирости здорові, щасливі християнські діти.

 

Щастя – річ дуже відносна. Якщо те, що робить тебе щасливим, тимчасове, твоє щастя тимчасове. Тому дружина, чоловік, діти, наша родина, хай би якою прекрасною вона була, – не є досконалим щастям. Навіть думка про те, що я можу бути щасливим, якщо у мене будуть родина, друзі, житло, гроші чи будь-що інше земне – це вже неправильний фокус. Я сказав би, що, коли ти почуваєшся щасливим від чогось тимчасового, то стаєш вдвічі нещасним. Скажімо, якщо в тебе немає дружини, це ще півбіди – нема, то й нема. А якщо вона є, то є й ризик її втратити. Тобто, ти входиш у зону більшого ризику, ніж той, у кого цього немає, ризикуєш стати вдвічі нещаснішим, якщо щось трапиться з твоєю родиною, твоєю церквою, твоїм багатством, будь-чим, що є тимчасовим.

 

bogomaz.png

 

Єдиним джерелом справжнього щастя може бути щось вічне, щось незмінне, на що не впливає ні політична, ні економічна, ні екологічна обстановка, ні хвороби - ніщо. Життєві обставини не в змозі змінити єдиного – Бога. Тому що Бог вчора, сьогодні й повіки той самий. І коли моє щастя пов’язане з Богом, то я буду по-справжньому щасливий, незалежно від обставин. У Бозі кожен може бути щасливим тут і зараз, не маючи якихось матеріальних речей. Коли ти з Богом, то всі ті тимчасові речі додаються і приносять ще більше задоволення. Коли ж ці речі в тебе є без Бога, то в будь-який момент ти можеш стати ще більш нещасним, ніж до того, як у тебе цих речей не було. Ви бачили нещасні подружжя? Бачили батьків, які мають проблеми з дітьми? Це означає, що просто народити дітей не робить тебе щасливим. Просто одружитися й мати гарну жінку не робить тебе щасливим. Тільки єдине й найважливіше – стосунки із твоїм Творцем. Твій Бог! Надія на Господа в кожній ситуації: одружився – надієшся на Господа, народив дітей – надієшся на Господа. Нехай Господь буде твоєю розкішшю (Пс. 36).

 

Що більше ми свої стосунки будуватимемо на Бозі, то легше нам буде проходити складні ситуації. Нема ліпшого прикладу в цьому, як Йов. Втративши все, у тяжкій хворобі він каже: «А я знаю…» Що знає? Друзі зреклися, дітей втратив, багатство втратив, жінка сидить і пиляє. Щастя? Нуль! А він каже: «А я знаю, що мій Відкупитель живий і Він останнього дня підніме з пороху цю мою шкіру, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу». Ось що важливо було для Йова в той момент: не скільки в нього грошей залишилося на банківському рахунку, не те, яка жінка в нього, скільки дітей… У своїй біді він знав єдине, що давало йому сили стояти твердо, не впасти в депресію, не збожеволіти. Його щастям, його якорем залишався Бог. Йов каже: «Я знаю, Він живий, Він все влаштує на добро».

 

_MG_8601.jpg

 

Апостол Павло у 19 вірші 15 розділу Першого послання до Коринтян каже так: «Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!» Знаєте, бувало, в дитинстві, отримавши погану оцінку, я втішав себе запитанням: «У масштабах вічності ця двійка щось грає?» Зрозумійте правильно, я не спонукаю вас до недбальства. Але якщо вже сталося, що вдієш? Розслабся й радій, що ти живий. Тобто, як каже апостол, якщо ти надієшся на Бога тільки в цьому житті, якщо тебе хвилює тільки те, що відбувається тут, - ти живеш тимчасовими речами і є найнещаснішою людиною. Прив’яжи себе до вічних цінностей. Прив’яжи своє усвідомлення щастя до вічності. Бог вічний. Він виправить будь-яку ситуацію. Бог сильний виправити будь-яку ситуацію.

 

Наведу вам приклад із свого життя. 2008 рік. Два роки як ми із дружиною побралися. У нас має народитися донька. Вагітність протікає прекрасно. І ось через лікарську помилку під час пологів у нашої доньки починаються проблеми з диханням. Два тижні вона лежить під ковпаком і врешті помирає. Усі ці два тижні, не знаю чому, ми читали із дружиною Псалтир. Мені здавалося, що Давид і всі, хто писав ці псалми, просто знали мою ситуацію, весь мій біль, всі мої переживання. Це тримало нас, підбадьорювало, втішало. Це був час, коли Бог готував наші серця, щоб ми могли відпустити нашу доньку.

 

І ось минає скількись часу. Я пораюся біля могилки моєї донечки і раптом бачу, як біля такої ж маленької й уже не нової могилки плаче жінка, побивається так, ніби ця дитинка померла вчора. Я підійшов якось втішити її і дізнався, що вона поховала сина в 1983 році. Двадцять п’ять років вона ридає безутішно за своєю дитиною! Двадцять п’ять років! Що може зробити її щасливою? А в мене серце повне миру, бо я знаю, що одного дня зустрінусь там, на Небесах, із тією красунечкою, яку подарував мені Бог. Я зустрінуся з нею, у мене є надія – і це робить мене щасливим. Боляче мені було проходити той етап? Так! Чи розчарувався я в житті і в Бозі? Ні! Бо Він моя надія, Він моє щастя, Він потішає моє серце. Я не боюся майбутнього. Бо я знаю: мій Відкупитель живий!

 

_MG_8590.jpg

 

Тому своє майбутнє ми маємо будувати тільки з перспективи вічності. Чи згадаєш ти у вічності, що хтось подряпав твою машину? Не згадаєш. Тому прив’язуйся до небесних речей, щоб земні речі не робили твоє життя суцільною проблемою. Нехай Бог стане твоєю розкішшю.

 

Друге питання: це твоє самоусвідомлення. Це, мабуть, спільна проблема наших церков: ми дуже багато говоримо про духовні речі: третій вимір, четвертий вимір, демонів виганяємо – все клас! А розібратися із простими внутрішніми конфліктами людей нам бракує мудрості. А люди живуть з неправильним самоусвідомленням, з неправильною самооцінкою і приймають неправильні рішення. Не тому, що вони більш грішні, а тому що мають неправильне уявлення про себе. Вони мислять про себе як про тілесних людей. Тому їх напружує, в що вони одягнені, на чому їздять, скільки грошей в гаманці, як їх називають, який статус вони мають у суспільстві. І ось люди, які не мають цілісності натури, приймають нерозумні рішення. І якщо така людина стає пастором, то починає самостверджуватися за рахунок своєї пастви. Тому що в неї немає цілісності і їй треба самостведитися, щоб знати свою ціну.

 

Ця людина не відповіла собі на запитання: хто я? Тобто, перше запитання, на яке ми маємо відповісти, щоб бути щасливими: Хто Бог? Він - вічний, в Ньому наше щастя. А друге запитання: хто я? Доки людина не розбереться і з цим запитанням, вона не зможе бути по-справжньому щасливою. І інших людей біля себе робитиме нещасними. Часом люди поводяться екстравагантно або в якийсь інший спосіб намагаються заявити про себе, виділитися, щоб їх помітили, щоб заговорили про них. Це все наслідок внутрішнього конфлікту. Ось молоді християни зараз запитують: «А татухи бити можна?» А я запитаю вас: «А навіщо? Навіщо воно тобі? Що це тобі дає? До чого це тебе веде? Порийся в собі. Знайди першопричину такого бажання». Можливо, в тебе є відчуття якоїсь неповноцінності?

 

Дорогий друже, зрозумій, що твоя цінність, твоя ціна – це Христос. Тому що написано: «Ми не свої, але куплені дорогоцінною кров’ю Ісуса Христа». Що може зробити тебе ще більш цінним? Що може зробити тебе ще більш важливим? Що може укріпити твою самооцінку, як не те, що Сам Бог прийшов на землю і вмер за тебе, що Він простягнув тобі руку і сказав: «Сине! Дочко!»

 

Істина, яку я вкотре усвідомив, читаючи Біблію із сином. «Хто з вас хоче бути більшим?» - запитує Христос. Ліс рук. «Нехай буде меншим, - каже Господь. – Нехай буде всім слугою». Ісус не просто так говорить, а підтверджує Свої слова власним прикладом. Він бере тазик, рушничок і йде миє ноги Своїм учням. А я думаю: «Чому Ісуса не напружує, що Він миє комусь ноги?» Бо Він знає Хто Він. Йому не потрібно нікому доводити, що Він Божий Син. Йому не потрібно самостверджуватися. У моїх жилах тече кров Небесного Отця. Яка різниця, що я роблю? Яка різниця, що в мене за професія, на чому я їжджу, скільки в мене грошей, як мене називають?..

 

Доки ми не розберемося зі своїми комплексами, наші рішення будуть нерозумними. Написано: «Всім, хто вірує в ім’я Христа, Він дав право називатися і бути дітьми Божими». Чи є в цілому світі статус, вищий за цей? Неважливо, де ти – у нетрях чи в палацах, важливе твоє усвідомлення себе царською дитиною. Все решта нижчого штибу. Чому християни розмінюються на якісь гріхи: пожадливість, марнославство, сріблолюбство тощо? Бо в них немає усвідомлення, що вони вже все мають у Христі. Все-все-все уже мають! Бо Він сказав: усе Моє – твоє. Біблія називає нас співспадкоємцями Христовими. Ми уже маємо все у Христі. Не треба йти по головах людей, щоб самоствердитися, щоб самореалізуватися, щоб почуватися значущим. Достатньо знати, хто ти в Ісусі Христі.

 

Якщо ти прив’язуєш свою самооцінку до своїх успіхів і поразок, то твоє життя перетворюється на суцільну гойдалку: то ти пишаєшся собою, то розчаровуєшся в собі. Як-от Петро. Чому він запевняв, що хай би хто зрікся Ісуса, тільки не він? Тому що до кінця прив’язував своє самоусвідомлення до того, що йому вдалося, а що не вдалося. Коли він обломався, Ісус приходить до нього й каже: «Петре, нумо просто поговоримо. Ти мене любиш?» - «Люблю, Господи!» - «То служи. Розслабся, Петре. Ти до останнього свого дня будеш робити щось добре, а щось погано. Ти не можеш до цього прив’язати своє самоусвідомлення. І на цьому не можеш стверджуватися. Стверджуйся на тому, що твоє ім’я записано в книзі життя. Я назвав тебе Своїм сином. Я назвав тебе Своїм другом. Невже тобі цього мало?»

 

Невже нам потрібно ще якихось доказів, якоїсь земної успішності? Все це брехня! Коли твоя самооцінка буде правильною, коли ти будеш себе усвідомлювати Божим дитям, відкупленим дорогоцінною кров’ю Ісуса Хреста, то відчуватимеш себе цінним, незалежно від свого статусу, своїх успіхів, своїх помилок і втрат. І будеш щасливим.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075